КЕРІВНИКАМ ГУРТКІВ

 

 

 ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ  – ТЕХНОЛОГІЇ СПІВПРАЦІ

 

     Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

- створення позитивного настрою для навчання;

- відчуття рівного серед рівних;

- забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

- усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

- можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

- вчитель не є засобом „похвали і покарання", а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних.

Розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за О.Пометун, Л.Пироженко) моделі навчання і порівняємо їх.

 

 

Пасивна модель навчання.

 

    За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, текст із підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

 

 Активна модель навчання.

 

    У цьому випадку педагог і учень перебувають у постійному взаємозв'язку. Учень відповідає на запитання педагога, розповідає. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо. Визначимо позитивні і негативні сторони цієї моделі:

 

Інтерактивна модель навчання.

 

     Схема цієї моделі відображає постійне спілкування педагога з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати. Перерахуємо позитивні та негативні сторони моделі:

 

     У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки педагог, а й комп'ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання.

Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови від слова "intег" - взаємний і "асt" - діяти. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

    Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні - рівноправні суб'єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових   ігор,   моделювання   життєвих   ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів; всі учні групи працюють над одним завданням разом із наступним контролем результатів.

    Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями педагогу необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а в учнів у такому разі повністю змінюється життя в гуртку. Тому для роботи за даними технологіями педагогу необхідна певна підготовка (дидактична, моральна) та учням  треба звикнути до них. Свою роботу педагогу слід починати з простих інтерактивних технологій - робота в парах, малих групах - і переходити до більш складних.

 

Кооперативна (групова) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання педагог керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, "Два - чотири - всі разом", "Карусель", роботу в малих групах, "Акваріум".

Під час роботи в парах можна виконувати так вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяті інтерв'ю, визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження і т.д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформулювати підсумок теми, що вивчається тощо.

 

До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всієї групи. Це - обговорення проблеми у загальному колі (її застосовують з іншими технологіями): "Мікрофон" (надається змога кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), незакінчені речення (поєднується з вправою "Мікрофон"), "Мозковий штурм" (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми), "Навчаючи - вчуся", "Дерево рішень" та ін.

 

До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація.

Учасники освітнього процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Педагог в ігровій моделі - інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Як правило, ігрова модель навчання має 4 етапи:

- орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

- підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів вирішення проблеми);

- основна частина - проведення гри;

-обговорення.

 

Технології навчання у дискусії - важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

- проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);

- не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;

-у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б можливим за того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби..? Чи були інші можливості, способи, дії?);

- всі висловлювання учнів мають стосуватися теми, що обговорюється;

- педагог має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати їх робити те саме;

-   усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументацією, обгрунтуванням, для чого педагог  ставить запитання на зразок: "Які факти свідчать на користь твоєї думки?", "Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?";

- дискусія може вирішуватись як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками.

Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології досить цікаві для закладу позашкільної освіти. До них відносять: "Метод ПРЕС", "Обери позицію", "Зміни позицію", "Безперервна шкала думок", "Дискусія", "Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу", "Дебати". Так, наприклад, технологію "Метод ПРЕС" можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:

- висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що...);

- поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому грунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки...);

-  наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (...наприклад...);

- узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: Отже, таким чином...) .

Коли учні засвоять етапи ПРЕС методу, його можна використовувати на всіх заняттях, оскільки це привчає учня до логічного висловлювання своєї думки.

 

     Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль педагога - він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування і проведення заняття за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях педагога, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями. Аналогічно за певних умов проводяться й інші інтерактивні вправи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Особистісний ріст кожного керівника гуртка

як мета педагогічного процесу»

 

         Сучасна епоха принципово нових знань і способів пізнання визначає творчий розвиток особистості як один з пріоритетних напрямів освіти. І справді, здатність до творчості стає умовою орієнтації людини у мінливих процесах у світі, адаптації до них, пошуку оптимальних рішень у ситуації постійного вибору. Саме тому на всіх рівнях освіти, зокрема позашкільної, слід створювати умови для розвитку творчих рис особистості, розвитку педагогічної майстерності керівника гуртка.

         Особливістю сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання – традиційної та інноваційної технології, ми усвідомлюємо, що саме інноваційне навчання з елементами нових технологій зорієнтована на формування творчих здібностей, різноманітних форм мислення, високих соціально-адаптаційних можливостей. Упровадження елементів нових освітніх технологій у позашкільному навчальному закладі дає можливість застосування нових авторських форм та методик навчання.

         Розглянемо декілька із них. Серед інтерактивних технологій особливої уваги заслуговують проектні технології, впровадження яких у навчально-виховний процес структур закладу демонструє високі результати. Так, над дослідницькими проектами працюють вихованці багатьох гуртків ЦДЮТ.

         Діалогічні інтерактивні технології (методи евристичних питань, «розумового штурму») активно використовують у навчально-виховному процесі керівники гуртків декоративно-прикладного напрямку.

         Особистісно зорієнтовані технології в ЦДЮТ сприяють:

·        колективному творчому вихованню (художньо-естетичний напрямок);

·        створення ситуації успіху (діяльність психолога, органів учнівського самоврядування);

·        розвивальному навчанню, формуванню творчої особистості, зокрема елементів технології ТРВЗ (теорії розвитку винахідницьких задач) (групи технічного та туристсько-краєзнавчого напрямків).

Як відомо, у позашкільній освіті існує безліч методів навчання, різні типи занять, які мають єдину мету – засвоєння знань учнями. Заохочувальним є впровадження нововведень та їх гармонійне вписування в установлену структуру заняття. Серед моделей навчання вирізняють пасивну, активну й інтерактивну.

Активні методи передбачають стимулювання пізнавальної діяльності та самостійності гуртківців. Ця модель бачить спілкування в системі «гуртківець – керівник гуртка», наявність творчих завдань. Інтерактивна модель має на меті організацію комфортних умов навчання, за яких усі вихованці гуртків активно взаємодіють між собою.

 

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення питань на підставі аналізу обставин і ситуації. Зрозуміло, що структура інтерактивного заняття буде відрізнятись від структури звичайного заняття, це також вимагає професіоналізму і досвіду керівника гуртка. Тому до структури заняття входять елементи інтерактивної моделі навчання – інтерактивні технології, тобто конкретні прийоми і методи, які дають змогу зробити заняття незвичним, насиченим і цікавішим. Саме тому керівник гуртка має постійно займатися самоосвітою, самовдосконаленням, знайомлячись з новими формами і методами організації навчальних занять.